задерев’яніти
ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати твердим, як дерево, набути ознак деревини.
Стояв [нарубок] на стрісі напівзруйнованого сарая, скидав з нього солому, що давно вже задерев’яніла, втратила житній колір (Руд., Остання шабля, 1959, 170);
// Утратити чутливість, рухливість; отерпнути, заклякнути.
Сергій геть притомився. Спини — не розігнути, руки задерев’яніли, здається, от-от пальці самі розчіпляться і кісся випорсне з них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 3);
В серце [Антона] заповз холодок страху, задерев’яніли ноги (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 31).
2. перен. Завмерти, застигнути на місці.
Оглянувся [Домарат] і задерев’янів. Біля дверей лежить згорнута в клубок.. ведмедиця (Оп., Іду.., 1958, 527).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me