1. Словник української мови в 11 томах

задеренчати

ЗАДЕРЕНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати деренчати.

Овечата, зачувши голоси своїх пастушків, задеренчали; руденьке телятко бекнуло (Мирний, IV, 1955, 10);

Десь поблизу наче оглушливо стрельнула гармата. Пронизливо задеренчали у вікнах шибки (Шовк., Інженери, 1956, 371);

Ще не встали вони із-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (Гончар, Тронка, 1963, 09);

// безос.

У жовтій дерев’яній коробці на стіні задеренчало — голову сільради викликав райвиконком (Дмит., Наречена, 1959, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задеренчати — задеренча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задеренчати — -чу, -чиш, док. Почати деренчати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задеренчати — ТРЕМТІ́ТИ (про голос — переривчасто, нерівно звучати), ДРИЖА́ТИ, ВІБРУВА́ТИ, ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил. розм. — Док.: затремті́ти, задрижа́ти, завібрува́ти, задеренча́ти, задеренькота́ти (задеренькоті́ти). Словник синонімів української мови