задзигоріти

ЗАДЗИГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док., розм., рідко.

1. Швидко заговорити, загомоніти.

— Тепер, Дмитре, ходім до тебе й заплатиш мені гроші, — задзигорів дід Грицай своїм гострим язиком (Н.-Лев., IV, 1956, 200).

2. перен. Швидко, дрібно заграти.

У вуличці, за крамницею, задзигоріла гармонь (Мушк., Чорний хліб, 1960, 189).