1. Словник української мови в 11 томах

задзижчати

ЗАДЗИЖЧА́ТИ, чи́ть, док.

1. Почати дзижчати.

Кетяг бджіл впав у вулик і разом здорово задзижчав, неначе хто вдарив по цимбалах (Н.-Лев., IV, 1956, 196);

Десь раптом муха задзижчить. Зашкрябає десь миша (Воскр., Поезії, 1951,66);

// Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах.

Вибух грюкав — за вибухом. Густо задзижчали кулі в повітрі (Гончар, III. 1959, 326).

2. Утворити звуки дзижчання; продзижчати.

Автоматники стрекочуть, і коло мене одна куля задзижчала (їв., Опов.., 1949, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задзижчати — задзижча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задзижчати — -чить, док. 1》 Почати дзижчати. || Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах. 2》 Утворити звуки дзижчання; продзижчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задзижчати — Задзижча́ти, -жчу́, -жчи́ш, -жча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. задзижчати — Задзижчати и задзичати, -чу, -чи́ш гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!» Гліб. 114. Словник української мови Грінченка