1. Словник української мови в 11 томах

задзюрчати

ЗАДЗЮРЧА́ТИ, чи́ть, док.

1. Почати дзюрчати.

Дав бог весну, віє теплом,.. тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки (Вовчок, І, 1955, 17);

Біля пірамідальної клумби білих квітів задзюрчав струмінь фонтана (Трубл., II, 1955, 7);

// перен. Тихо, лагідно зазвучати (про мову, спів і т. ін.).

Коли мати заспокоїлась трохи і тихо задзюрчала її ласкава мова,.. я почув себе знову добрим й маленьким (Коцюб., II, 1955, 357).

2. Потекти, политися струмком.

Гримнуло відро об раковину, і в порожнє, лунке залізо дзвінко задзюрчав струмінь води (Смолич, День.., 1950, 188);

Жінка.. вийшла на берег. З подолка її благенької спідниці задзюрчала вода (Стельмах, Правда.., 1961, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задзюрчати — задзюрча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задзюрчати — -чить, док. 1》 Почати дзюрчати. || перен. Тихо, лагідно зазвучати (про мову, спів і т. ін.). 2》 Потекти, политися струмком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задзюрчати — Задзюрча́ти, -рчу́, -рчи́ш, -рча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. задзюрчати — Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. І. 28. Словник української мови Грінченка