1. Словник української мови в 11 томах

задибати

ЗАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Почати дибати; піти, дибаючи.

Стала [чайка] на довгі жовті ноги, оглянулась здивовано навколо, задибала по гальці (Збан., Мор. чайка, 1959, 23).

2. перен., куди. Дійти куди-небудь; додибати.

— Ой, я п’яна… Доленько ж моя, як же я задибаю до хати? Доведеться десь під окопом ночувати! — бідкалась Явдоха (Коцюб., І, 1955, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задибати — зади́бати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. задибати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Почати дибати; піти, дибаючи. 2》 перен., куди. Дійти куди-небудь; додибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задибати — зади́бати дійти повільно, ледь переставляючи ноги (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. задибати — Задибати, -баю, -єш гл. Начать ходить (о дѣтяхъ). Словник української мови Грінченка