1. Словник української мови в 11 томах

задирака

ЗАДИРА́КА, и, ч. і ж. Людина, що своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник.

— Здорові були, дідусю, — привітався Савка з дідом Омельком.. — Спасибі, — подякував старий, не пізнавши вчорашнього задираку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задирака — задира́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. задирака — див. бешкетник; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
  3. задирака — ЗАДЕРІЙ забіяка, зачепа, причепа, колотник, напрасник, БЕШКЕТНИК. Словник синонімів Караванського
  4. задирака — -и, ч. і ж. Людина, яка своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. задирака — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика). Словник синонімів української мови
  6. задирака — Задира́ка, -ки, -ці, -ра́ки, -ра́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)