задник

ЗА́ДНИК, а, ч.

1. Задня частина взуття, до якої може прикріплюватися каблук.

Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Кол., На фронті.., 1959, 29);

Чоботи з високим задником.

2. театр. Декорація, розміщена на задньому плані сцени; задня частина декорації.

Декорація — хата і тин, ворота на вулицю. На заднику — село, оте, що малював Яшко (Головко, І, 1957, 314).

3. розм., рідко. Задня частина воза, гарби і т. ін.; решітка.

Інші [козаки] варили на кабицях кашу, а ще інші мережили ярма, люшні і задники на гарбах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250).