задрижати
ЗАДРИЖА́ТИ, жу́, жи́ш, док. Почати дрижати; затремтіти.
Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали (Котл., І, 1952, 87);
Кінь зупинився, задрижав і захитався (Хотк., II, 1966, 139);
// Задвигтіти, заколиватися (від гулу, струсу і т. ін.).
Загримів чудовий оркестр, аж повітря задрижало (Н.-Лев., III, 1956, 134);
Задрижали грубі стіни будинку, і могутній гук гарматного вистрілу потряс повітря (Фр., VI, 1951, 154);
Сніжинка задрижала на верхній вії і одразу ж розтанула (Руд., Остання шабля, 1959, 53);
// Зазву-чати, залунати уривчасто, нерівномірно (про голос, звук).
— А ви теж білоруска? — поцікавилась вона, і голос її задрижав від несподіванки (Хижняк, Тамара, 1059, 172).
◊ Аж жи́жки́ задрижа́ли див. жи́жки́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задрижати — задрижа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- задрижати — [задриежатие] -жу, -жиш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
- задрижати — -жу, -жиш, док. Почати дрижати; затремтіти. || Задвигтіти, заколиватися (від гулу, струсу і т. ін.). || Зазвучати, залунати уривчасто, нерівномірно (про голос, звук). Великий тлумачний словник сучасної мови
- задрижати — (аж) жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. (Іван:) Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Фразеологічний словник української мови
- задрижати — ТРЕМТІ́ТИ (трястися від частих і коротких коливальних рухів), ДРИЖА́ТИ, ЗДРИГА́ТИСЯ, ЗДРИГА́ТИ, ЗДРИ́ГУВАТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ДРИГОТІ́ТИ діал., ДИЛЬКОТА́ТИ (ДИЛЬКОТІ́ТИ) діал. Словник синонімів української мови
- задрижати — Задрижа́ти, -рижу́, -рижи́ш, -рижа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)