1. Словник української мови в 11 томах

задрочитися

ЗАДРОЧИ́ТИСЯ, очу́ся, о́чишся, док.

1. Почати дрочитися (про рогату худобу).

Чорненький білоголовий бичок задрочився: задравши хвіст угору і опустивши голову униз, він пішов вподовж поля вистрибом-вистрибом! (Мирний, IV, 1955, 10);

[Демид:] Борозний бик мотнув головою, зламав заноза, а був не налиганий, як задрочиться, як дремене!.. (Кроп., III, 1959, 169).

2. розм., рідко. Почати дрочити один одного (про людей).

І грімко так на їх гукнув [Зевес]: — Мовчіть!.. чого ви задрочились? (Котл., І, 1952, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задрочитися — задрочи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. задрочитися — -очуся, -очишся, док. 1》 Почати дрочитися (про рогату худобу). 2》 розм., рідко. Почати дрочити одне одного (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задрочитися — Задрочи́тися, -чу́ся, -чишся гл. 1) Побѣжать подъ вліяніемъ укусовъ насѣкомыхъ (о рогатомъ скотѣ). 2) Закапризничать, взбѣситься. Мовчіт!.. чого ви задрочились? Котл. Ен. II. 22. Словник української мови Грінченка