задушений
ЗАДУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задуши́ти.
Ранком товариша Кригу знайшли на дворі задушеного за горло (Ю. Янов., 1, 1958, 110);
Допитлива людська думка.. була задушена, витравлена (Вол., Самоцвіти, 1952, 164);
// заду́шено, безос. присудк. сл.
Його [есесівця] задушено в кілька рук, сліди від яких запеклися кров’ю на його довгій горлянці… (Ле, Право.., 1957, 199).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me