заздрісник
ЗА́ЗДРІСНИК, а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить.
Ясно одне, становище Куцевича не дає спокою лихим заздрісникам (Рибак, Час.., 1960, 425);
Йому колись були остогидли і заздрісники, і базіки, і просто недалекі люди, що замурувалися тільки в своїх вузьких інтересах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 844).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заздрісник — за́здрісник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- заздрісник — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
- заздрісник — -а, ч. Той, хто має заздрість, хто заздрить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заздрісник — ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Словник синонімів української мови