1. Словник української мови в 11 томах

закабаляти

ЗАКАБАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКАБАЛЯ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., рідко. Робити залежним від кого-небудь; уярмлювати, закріпощатм.

Користуючись своєю владою, старшина [України у XVIII ст.] закабаляла і гнобила народ, стягувала різні побори (Іст. УРСР, І, 1953, 338);

Англійці.. вторглися в 1839 р. в Китай і три роки вели там жорстоку війну, щоб закабалйти Китай (Нова іст., 1956, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закабаляти — закабаля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. закабаляти — -яю, -яєш, закабалювати, -юю, -юєш, недок., закабалити, -лю, -лиш, док., перех., рідко. Робити залежним від кого-небудь; уярмлювати, закріпощати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закабаляти — Неволити, зневолювати, зневолити, позневолювати; поневолювати, поневолити, приневолювати, приневолити, скоряти, скорити, поскоряти, уярмлювати, уярмляти, уярмити, поуярмляти Словник чужослів Павло Штепа
  4. закабаляти — ПОНЕВО́ЛЮВАТИ кого, що (позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі), ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, УЯ́РМЛЮВАТИ (УЯРМЛЯ́ТИ), ЗАКАБАЛЯ́ТИ рідше, ЗАНЕВО́ЛЮВАТИ заст., розм., РАБУВА́ТИ ким, чим, діал.; ПОКРІПА́ЧУВАТИ (робити кріпаком). — Док. Словник синонімів української мови