закаляти
ЗАКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Забруднити, замазати чим-небудь.
Ішов писар у гості.. А воно саме тільки перейшов дощ, і скрізь по вулицях калюжі були. Не хочеться писареві чоботи закаляти (Україна.., І, 1960, 21);
— Який чорт наддав вам закидати ванну, закаляти її своїми брудними колодками? (Кач., II, 1958, ЗО).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закаляти — закаля́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- закаляти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Забруднити, замазати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закаляти — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- закаляти — Закаля́ти, -ля́ю, -єш гл. Запачкать. Він оставсь на дворі, закаляв чобіт. Рудч. Ск. І. 67. Словник української мови Грінченка