закаляний

ЗАКА́ЛЯНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до закаля́ти.

Вийшовши з стайні, старий тернув віхтем по постолах, закаляних у гній (Добр., Тече річка.., 1961, 253);

*Образно. [Реджі:] Невже ти думаєш, що я буду носити ім’я, що його прилюдно опльовано? Ім’я, що закаляне кров’ю і брудом, ім’я убивці і шпигуна (Коч., II, 1956, 145).

2. у знач. прикм. Брудний, у грязюці, калі і т. ін.

Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Мирний, I, 1954, 161);

— Оце найменшеньке [дитина], звиніть, на втори слабеньке, закаляне весь час лазить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 145).