1. Словник української мови в 11 томах

закандзюблений

ЗАКАНДЗЮ́БЛЕНИЙ, а, е, розм. Який закандзюбився, загнувся.

Вона наставила над моїм ротом сво, суху із аакандзюбленими пальцями руку й люто просичала: — Цить! Мовчи!.. (Мирний, IV, 1955, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закандзюблений — закандзю́блений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. закандзюблений — -а, -е, розм. Який закандзюбився, загнувся. Великий тлумачний словник сучасної мови