заканючити
ЗАКАНЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., зневажл. Почати канючити.
— Може, й отой шматок толю віддаси мені? — знову заканючив Льошка (Мокр., Острів.., 1961, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заканючити — заканю́чити дієслово доконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
- заканючити — -чу, -чиш, док., зневажл. Почати канючити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заканючити — Заканю́чити, -чу, -чиш гл. Заклянчить. Словник української мови Грінченка