1. Словник української мови в 11 томах

закапувати

ЗАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКА́ПАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Покривати або забруднювати що-небудь якимись краплями.

Закусивши салом, присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота, підкладаючи під ложку хліб, щоб не закапати скатірки (Коцюб., І, 1955, 44);

// Вливати, вводити ліки краплями.

Закапувати очі.

2. тільки док., неперех. Почати капати.

Тихо закапав холодний і пронизливий дощ (Панч, II, 1956, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закапувати — «засвітити»[ VI, 140] (до львів. арґот. капувати «зраджувати, доносити», що з він. арґот. kappen «зраджувати; ловити» ) [ОГ] Заїхати їм між липки, щоб їм аж Войтко закапував!: Ударити її їх між очи, щоб їм аж місяць засьвітив [ІФ-1905] Словник з творів Івана Франка
  2. закапувати — зака́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. закапувати — -ую, -уєш, недок., закапати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Покривати або забруднювати що-небудь якимись краплями. || Вливати, вводити ліки краплями. Закапувати очі. 2》 тільки док., неперех. Почати капати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закапувати — закапува́ти вул. зрадити, видати, донести (ст)|| = всипати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. закапувати — Зака́пувати, -пую, -пуєш; зака́пати, -ка́паю, -ка́паєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)