закарбований

ЗАКАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закарбува́ти.

*Образно. Образок рідного краю, закарбований в серці, був їй надійним і тривким берегом, пускаючись котрого, пірнула вона в життьове море (Рибак, Час.., 1960, 83);

// закарбо́вано, безос. присудк. сл.

Ватаг виймає, з-за череса цілий жмуток дерев’яних колодок і починає читати.. Там закарбовано все, в тій дерев’яній книзі, хто скільки має овець і що кому належить (Коцюб., II, 1955, 325).