1. Словник української мови в 11 томах

заквітати

ЗАКВІТА́ТИ, ає, недок., ЗАКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. закві́тнув, закві́тла, ло; док. Починати квітнути, розквітати, покриватися квітами.

Цвіт жоржини — України цвіт, Заквітає на порі дожинку (Брат., Пора.., 1960, 19);

І заквітне ваше поле І зазеленіє, — Знов його весна прекрасна Квіточками вкриє (Л. Укр., І, 1951, 60);

Хороша пора починається. Швидко все засміється, зазеленіє, заквітне (Речм., Весн. грози, 1961, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заквітати — заквіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заквітати — -ає, недок., заквітнути, -не; мин. ч. заквітнув, заквітла, заквітло; док. Починати квітнути, розквітати, покриватися квітами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заквітати — I. ЗАЦВІТА́ТИ (про рослини — починати цвісти, вкриватися квітами), ЗАКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, ЗАКВІТО́ВУВАТИ рідше. — Док.: зацвісти́, закві́тнути, розцвісти́, розкві́тнути, заквітува́ти. Словник синонімів української мови