заклинювати
ЗАКЛИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКЛИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Забиваючи клин, укріплювати що-небудь.
Дошки і бруски при поздовжньому розпилюванні закріплюють у затискачі верстата або заклинюють у спеціальному вирізі верстатної дошки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 51).
2. перен. Міцно затискати, позбавляючи рухомості, можливості діяти.
До крові збиваючи руки, гатить він по розпечених стволах кулеметів уламком якоїсь рейки, намагаючись заклинити, зігнути їх (Коз., Гарячі руки, 1960, 157);
// безос.
Михайло оглянув мотор, кріплення стріли, перевірив магнето, а потім сказав: — ..Стрілу заклинило (Зар., Світло, 1961, 74).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заклинювати — закли́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заклинювати — -юю, -юєш, недок., заклинити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Забиваючи клин, укріплювати що-небудь. 2》 перен. Міцно затискати, позбавляючи рухомості, можливості діяти. 3》 безос. кого, що заклинило – про зосередженість тільки на одній думці, на одному виді діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови