1. Словник української мови в 11 томах

закличний

ЗАКЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який закликає, містить у собі заклик (у 1, 2 знач.) або сприймається як заклик.

Задзавонив дзвіночок. І в Ковалівській школі він був теж дзвінкоголосий і закличний, веселий і задерикуватий (Збан., Малин. дзвін, 1958, 47);

Він з дитинства любив маяки, що ними був унизаний острів.. Маяки білі, веселі, закличні (Загреб., Європа 45, 1959, 165);

Чіткий, закличний, часто лозунговий вірш Еллана весь відданий потребам боротьби і будівництва, весь пронизаний ідеєю служіння революції (Про багатство л-ри, 1959, 115);

На зміну дещо пасивним музичним образам пісень минулої епохи у піснях пролетарського періоду з’являються активні, закличні інтонації (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закличний — закли́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. закличний — (акт) завершальний, кінцевий, (у п 'єсі — ще) останній, фінальний. Словник синонімів Караванського
  3. закличний — -а, -е. Який закликає, містить у собі заклик (у 1, 2 знач.) або сприймається як заклик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закличний — ЗАКЛИ́ЧНИЙ (який закликає, кличе, містить у собі заклик, поклик), КЛИ́ЧНИЙ. Задзвонив дзвіночок. І в Ковалівській школі він був теж дзвінкоголосий і закличний, веселий і задерикуватий (Ю. Збанацький); Голос нічної трембіти був кличний і грізний (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови