заковування
ЗАКО́ВУВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зако́вувати.
2. спец. Ушкодження копита коня під час кування ( див. кува́ння¹).
3. спец. Різні дефекти кування ( див. кува́ння²).
Дефекти металів, оброблених тиском, слід показати учням на деталях (заковування, тріщини, надмірна окалина, перекоси тощо) (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 181).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заковування — зако́вування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- заковування — -я, с. 1》 Дія за знач. заковувати. 2》 спец. Ушкодження копита коня під час кування (див. кування I). 3》 спец. Різні дефекти кування (див. кування II). Великий тлумачний словник сучасної мови