заколочувати
ЗАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати.
Треба щодня нарубати дров, принести води, заколотити висівками козі пійло, ще й всякий інший клопіт по господарству (Смолич,У, 1959, 117).
2. перев. у спол. із сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити.
«Дурні думки», як він називав їх, «дурні питання», на які він не вмів дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (Коцюб., І, 1955, 97);
[Мендгел:] Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, — викину (Ірчан, І, 1958, 223);
— За три дні свого життя на Затишній ці несамовиті приблуди [Гриб та Печериця] вспіли заколотити наш дотеперішній спокій і внесли загрозливий розбрат у нашу громаду (Козл., Мандрівники, 1946, 58).
Значення в інших словниках
- заколочувати — заколо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заколочувати — див. мішати Словник синонімів Вусика
- заколочувати — -ую, -уєш, недок., заколотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. 2》 перев. у спол. зі сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заколочувати — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
- заколочувати — Заколочувати, -чую, -єш сов. в. заколотити, -лочу, -тиш, гл. 1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178. 2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту. Словник української мови Грінченка