1. Словник української мови Грінченка

заколочувати

Заколочувати, -чую, -єш

сов. в. заколотити, -лочу, -тиш, гл.

1) Намѣшивать, намѣшать, наболтать, разболтать, — напр. муку въ водѣ и пр. Висівок там заколоти. Хата, 178.

2) Только сов. в. Произвести ссору, раздоръ, смуту.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заколочувати — заколо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заколочувати — див. мішати Словник синонімів Вусика
  3. заколочувати — -ую, -уєш, недок., заколотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. 2》 перев. у спол. зі сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заколочувати — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. заколочувати — ЗАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. Треба щодня нарубати дров, принести води, заколотити висівками козі пійло, ще й всякий інший клопіт по господарству (Смолич,У... Словник української мови в 11 томах