заколупнути

ЗАКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш і ЗАКОЛУПИ́ТИ, уплю́, у́пиш; мн. заколу́плять; док., перех., діал.

1. Колупнути, відокремити.

Заколупне [відьма] нігтем волос та лічить: «Раз, два, три…» — та як відбере дев’ять волосів, та дев’ятий і рвоне зовсім… (Кв.-Осн., І 1956, 192).

2. перен. Зачепити, розтривожити.

Заколупнув старий Синівське серце своїми словами. (Фр., XIII, 1954, 221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me