законність

ЗАКО́ННІСТЬ, ності, ж.

1. чого. Абстр. ім. до зако́нний 1, 2.

Кавказький союз у своєму органі, спокійно і грунтовно заперечуючи доводи меншовиків, чудово довів цілковиту законність III з’їзду РСДРП.. (Ленін, 9, 1949, 174);

Заарештованого.. мусили протягом 24 годин приставити до суду для встановлення законності його арешту (Нова іст., 1956, 17);

Черниш з гордістю кидав погляди на ці символи покори [білі прапори], які наче стверджували його безмежні права, законність його волі і непереможну міць (Гончар, III, 1959, 74).

2. без додатка. Неухильне додержання закону (у 1 знач.).

[Гайський:] Я сам ліберал — це вам відомо, але… законність, законність і законність! (Крот., Вибр., 1959, 496).

Соціалісти́чна зако́нність — суворе й неухильне додержання та виконання всіма установами, організаціями і громадянами СРСР радянських законів.

Партія і уряд здійснили важливі заходи по дальшому зміцненню соціалістичної законності, охороні прав та інтересів громадян і підвищенню ролі громадськості у цій справі (Матер. XXI з. КПУ, 1960, 68).

3. рідко. Те саме, що законода́вство 2.

Пішов би [прокурор] на завод та й попросив слова на зборах, розповів би про радянське правосуддя чи лекцію прочитав про законність (Хижняк, Невгамовна, 1961, 292).