1. Словник української мови в 11 томах

законодавець

ЗАКОНОДА́ВЕЦЬ, вця, ч.

1. Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.).

— Не можемо бути вчителями й законодавцями, — будемо репортерами (Фр., VI, 1951, 208);

Мужній воїн, далекоглядний державний діяч і законодавець, тонкий дипломат, Ярослав залишив по собі глибокий слід в історії.. Київської Русі (Рад. Укр., 29.XII 1946, 3).

2. чого, перен. Про кого-небудь, чий вплив є вирішальним у виробленні правил громадської поведінки людей, смаків, мод і т. ін.

Театру злий законодавець Почесний опікун куліс, Онєгін наш уже в театрі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. законодавець — законода́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. законодавець — [законодавеиц'] -аўц'а, ор. -аўцеим, м. (на) -аўцеив'і /-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. законодавець — -вця, ч. 1》 Той, хто встановлює, видає закони (у 1 знач.). 2》 чого, перен. Про кого-небудь, чий вплив є вирішальним у виробленні правил громадської поведінки людей, смаків, мод і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. законодавець — Законода́вець, -вця; -да́вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. законодавець — Законодавець, -вця м. Законодатель. Словник української мови Грінченка