1. Словник української мови в 11 томах

законознавець

ЗАКОНОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Знавець законів (у 1 знач.); фахівець із законознавства.

Тепер, на самоті з своїми думками, Шафіге злякалася власного плану. Улем законознавець, син мулли, а вона жінка, якій не можна розмовляти з чоловіками (Тулуб, Людолови, I, 1957, 397).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. законознавець — законозна́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. законознавець — -вця, ч. Знавець законів (у 1 знач.); фахівець із законознавства. Великий тлумачний словник сучасної мови