закопаний

ЗАКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закопа́ти.

Ось могила козацька, це місце колись звалося Скарбне. Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази Про скарби, закопані тут запорожцями (Гончар, Тронка. 1963, 217);

Над самим берегом одного струмочка, шипучого тихим шумом, розлігся квітник з самих рож закопаних в грядку на літо (Н.-Лев., І, 1956, 163);

// зако́пано, безос. присудк. сл.

Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується. — Нема… Закопано, але десь далі (Гончар, III, 1959, 128).