1. Словник української мови в 11 томах

закортіти

ЗАКОРТІ́ТИ, ти́ть, кому, заст. кого, безос., перев. з інфін., розм. Док. до корті́ти.

Йому закортіло заглянуть в той шинок, бо таких шинків давніше не було в Журбанях (Н.-Лев., І, 1956, 465);

Ще перші дні по закінченні навчання в гімназії, як стануть уже роз’їздитися товариші на канікули по домівках, закортить і Павлові додому (Головко, II, 1957, 409);

І обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (Рильський, III, 1961, 267);

Хлопцеві закортіло й собі поласувати горіхами (Трубл., Мандр., 1938, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закортіти — закорті́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. закортіти — див. хотітися Словник синонімів Вусика
  3. закортіти — док. неос, захотітися, ЗАБАЖАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  4. закортіти — -тить, кому, заст. кого, безос., перев. з інфін., розм. Док. до кортіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. закортіти — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  6. закортіти — Закортіти, -ти́ть гл. безл. Сильно захотѣться. Аж труситься, так йому закортіло напиться тієї помсти. Стор. І. 187. Закортіло чоловіка зайти у шинок. Рудч. Ск. II. 129. Словник української мови Грінченка