закоханнячко

ЗАКОХА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до закоха́ння 1.

— Князівна та закохалася в козака.. Зійдуться в гаю нищечком та й сидять там, цілуються-милуються… То сміються, з закоханнячка свого радіючи, то плачуть, свою нещасливу долю згадуючи (Гр., II, 1963, 375).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me