закоцюбнути
ЗАКОЦЮ́БНУТИ і ЗАКОЦЮ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. закоцю́б, ла, ло; док., розм. Те саме, що закля́кнути.
Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (Гончар, IV, 1960, 140);
У Дмитрія закоцюбли руки й ноги, бо він був міцно зв’язаний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закоцюбнути — закоцю́бнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- закоцюбнути — і закоцюбти, -бну, -бнеш; мин. ч. закоцюб, -ла, -ло; док., розм. Те саме, що заклякнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закоцюбнути — закоцю́бнути → закацябнути Лексикон львівський: поважно і на жарт
- закоцюбнути — ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ... Словник синонімів української мови