закраїна
ЗАКРА́ЇНА, и, ж.
1. розм. Те саме, що закра́йок.
Здіймалися до неба коричневі, закам’янілі після зламу закраїни дупла (Загреб., Європа 45, 1959, 50).
2. спец. Пруг, пружок.
Догляд за колесами зводиться до щоденної перевірки затяжки шпильок та гайок, якими кріплять колеса, а також до перевірки стану закраїн ободів: чи не пом’яті вони, чи нема на них гострих виступів та іржі (Автомоб., 1957, 191).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закраїна — закра́їна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- закраїна — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що закрайок. 2》 спец. Пруг, пружок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закраїна — I. КРАЙ (лінія, що обмежує поверхню чогось, а також те, що прилягає до цієї лінії), КІНЕ́ЦЬ, КРА́ЙКА розм., ЗАКРА́ЙОК розм., ЗАКРА́ЇНА розм., ПРУГ розм., ПРУЖО́К розм., РУБЕ́ЦЬ розм., О́КРАЙ заст., ОКРА́ЙОК заст., ОКРА́ЄЦЬ заст., ПРИКОНЕ́ЧЧЯ діал. Словник синонімів української мови