закректати

ЗАКРЕКТА́ТИ, екчу́, е́кчеш, док.

1. Почати кректати, видаючи горлові уривчасті звуки, схожі на стогін (від фізичного напруження, болю і т. ін.).

— Здоров, брате Матвію!.. — вимовив [Наливайко], поставивши Шаулу на землю, аж закректали обидва (Ле, Наливайко, 1957, 165);

Іван стукнув чаркою об стіл, гекнув, закректав якось химерно, потім схопився зі стільця (Н.-Лев., III, 1956, 352);

*Образно. Знеможено зашипіла.. пара, вагон хоркнув, закректав і спинився (Досв., Вибр., 1959, 206).

2. Неголосно, уривчасто закричати, видаючи характерні звуки (про птахів, жаб і т. ін.).

Величезними стрибками примчала зайчиха і так вдарила крука задніми ногами, що він тільки сердито закректав (Коп., Як вони.., 1961, 29).