1. Словник української мови в 11 томах

закрутиголова

ЗАКРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Непутяща людина.

[Василь:] Домаха мене покинула і сина взяла, сина!.. [Митрохван:] І добре зробила! А що з таким закрутиголовою більше робить, як не плюнуть на нього? (Крон., II, 1958, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закрутиголова — закрути́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота непутяща людина) розм. Орфографічний словник української мови
  2. закрутиголова — див. звабник Словник синонімів Вусика
  3. закрутиголова — -и, ч. і ж., розм. Непутяща людина. Великий тлумачний словник сучасної мови