закрутитися

ЗАКРУТИ́ТИСЯ¹ див. закру́чуватися.

ЗАКРУТИ́ТИСЯ², учу́ся, у́тишся, док.

1. Почати крутитися, рухатися, обертаючись, обертом.

Світ ще не блимне, а ти підіймаєшся, — Гайда — машину верти! З грюком колеса закрутяться, Ріже повітря, свистить (Граб., І, 1959, 491);

Несамовито закрутився маховик (Ю. Янов., IV, 1959, 31);

*Образно. Думи колесом закрутилися в голові Романовій (Коцюб., І, 1955, 105);

// Набути кругового руху.

Вода закрутилась чорториєм (Епік, Вибр., 1958, 169);

// Почати швидко рухатися, обертаючись, кружляючи.

То ж панночка в веселому танці закрутилась (Л. Укр., І, 1951, 6);

Він [шаман] закрутився жвавіше, руки й ноги заскакали, як у дерев’яного паяца, що його шарпають за нитку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 168);

Кінь закрутився дзигою а потім враз рвонувся і стрілою полетів до нас (Збан., Крил. гонець, 1953, 11);

Спалахнув перший танк, з крутився на одному місці (Кучер, Чорноморці, 1956, 372);

// перен. Почати проходити, протікати активно, в швидкому темпі.

З того часу життя Арсена Черкашина закрутилося, завертілося, швидко мчало вперед (Дмит., Розлука, 1957, 163);

// безос.

Зовсім була засмутніла артіль! Прийшла енергійна людина, стала на чолі комуністів, ..зібрала, запалила комсомольців, і закрутилось… (Вишня, І, 1956, 410).

◊ В голові́ закрути́лось (закру́титься) в кого, кому;

Голова́ закрути́лась (закру́титься) чия, в кого, кому — про стан запаморочення.

Так я заїхала до Станіслава, а поки вилізла, поки ніччю до свахи дотюпала, то так прислабла, що аж мені в голові закрутилося (Кобр., Вибр., 1954, 27);

Чим дальш їдеш, тим краща врода; пішли і долинки з прогалинами, як рута, зеленими, і яри з проваллям, що як глянеш, то у голові закрутиться (Стор., І, 1957, 76);

Закрутилась, заходила кругом моя голова, захиталися ноги… чую — от-от упаду… (Мирний, І, 1954, 94);

Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма);

Світ закрутився кому — про стан запаморочення, коли здається, що все навколо хитається, робить круговий рух.

Голова моя заморочилась, зелений ліс закрутився в очах (Н.-Лев., І, 1956, 68);

— Як махоне він мене в один висок! а далі повернеться та в другий!.. — так мені світ і закрутився… (Мирний, III, 1954, 175).

Сльо́зи закрути́лися в (на) о́ці (оча́х) в кого, кому — сльози з’явилися на очах, набігли на очі.

Гнат узяв сина на руки й довго дивився на нього; сльоза закрутилась йому в оці та гарячою краплею впала на лице дитини (Коцюб., І, 1955, 75);

У нього аж сльози закрутилися на очах (Фр., III, 1950, 85).

2. Те саме, що закружля́ти 2.

— Чорне страховище, як крюк, закрутилося над їх головами… (Мирний, І, 1954, 359);

Закрутилися сніжинки, як веселі комашинки (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 101).

3. Почати віяти, сипатися, щоразу змінюючи напрямок.

Закрутиться на морі сніговиця І море з небом зіллється в хао́с (Л. Укр., І, 1951, 161);

Закрутився вітер на місці, засвистів та й зник… (Ів.. Дубок, 1950, 16);

Вже закрутилася снігова метелиця над розбурканими Гаями (Цюпа, Назустріч.., 1958, 310).

З ві́тром закрути́тися — полинути невідомо куди, зникнути; завіятися.

Іде [козак] степом, позирає, Де та доля спочиває; А вона кудись поділась, — Мабуть, з вітром закрутилась (Щог., Поезії, 1958, 137).

4. Почати безладно бігати, рухатися (з переляку, замішання і т. ін.).

Попереду ревуть танки, А ззаду гармати, Закрутився фашист клятий — Нікуди тікати (Укр.. думи.., 1955, 498);

Тихо, якось по-собачому виснувши, він [Яків] закрутився перелякано по хаті, никнув в один куток, у другий, а потім враз щуром шмигнув в отвір підпіччя (Збан., Ліс. красуня, 1955, 23);

Закрутилася стара по хаті, подолком лаву здмухує, мене на покуті коло божниці садовить (Стельмах, І, 1962, 60);

// Почати бігати, ходити навколо, поблизу кого-, чого-небудь.

Жовніри, що йшли слідком, завернули собак, і вони знов закрутились побіля дуплуватого дуба (Стор., І, 1957, 391);

— Ну, спасибі й на цьому, спасибі, дорогенький, — радісно закрутилася [Вереміїха] біля воріт (Стельмах, II, 1962, 287);

// Почати швидко повертатися в різні боки.

О. Артемій закрутився в екіпажі, неначе йому десь замуляло (Н.-Лев., IV, 1956, 108);

Мовчанка солдатів остаточно розлютувала унтера. Він скажено закрутився на місці (Кол., На фронті… 1959, 61).

5. перен., розм. Поринути в яку-небудь роботу, повністю віддатися клопотам; заклопотатися.

[Вернигора:] Я за останні дні так закрутився з підготовкою до наради, що і поголитись не мав часу (Корн., II, 1955, 313);

Олексій не думав про те, як йому доведеться проводити свято. Він закрутився у повсякденних турботах (Логв., Літа.., 1960. 105).

6. розм. Крутячись (танцюючи або щось роблячи), дуже втомитися.

— 0х! Закрутилася я, — промовила [Наташа] і знову закрила очі. — Закрутилася? Напилася! На чорта було стільки пити? — корив він її (Мирний, III, 1954, 279).

7. Пролягти дуже нерівно, маючи вигини, повороти з певного місця.

Яр закрутився на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 317).