закінчуватися
ЗАКІ́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, кі́нчи́ться, док.
1. Доходити до кінця, до завершення кінчатися в часі.
Вечоріло. В квітниках саме закінчувалося автоматичне поливання квітів (Смолич, 1, 1958, 89);
Сумно пролунали над річкою знайомі звуки труби, нагадуючи людям, що відпочинок закінчився (Кочура, Зол. грамота, 1960, 94);
// Досягати кінця, межі в просторі.
За дванадцять миль від берега закінчувалися радянські нейтральні води (Кучер, Чорноморці, 1956, 24).
◊ Закі́нчи́лася кото́ві ма́сниця див. ма́сниця.
2. чим. Мати своїм кінцем, бути завершенням чого— небудь.
Вигін закінчувався спадом до пересохлого рівчака, що через нього був перекинутий благенький місток… (Сміл., Зустрічі, 1936, 39);
Вечір закінчився танцями (Мирний, III, 1954, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закінчуватися — закі́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закінчуватися — Добігати <�доходити до> кінця, і всі мож. пох. від ЗАКІНЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- закінчуватися — -ується, недок., закінчитися, -кінчиться, док. 1》 Доходити до кінця, до завершення; кінчатися в часі. || Досягати кінця, межі в просторі. 2》 чим. Мати своїм кінцем, бути завершенням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закінчуватися — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ... Словник синонімів української мови