залазити

ЗАЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і ЗАЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.

1. Видиратися, підніматися на верх чого-небудь, спираючись руками й ногами.

Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає на ньому (Головко, II, 1957, 235);

Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Укр.. присл.., 1955, 168);

*Образно. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я» (Шевч., І, 1951, 332).

2. Заходити, протискуючись, або заповзати куди-небудь, під щось.

Дід-провідник зупинився, наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові (Коцюб., І, 1955, 348);

Всі залазять до невеличкої печери (Ю. Янов., IV, 1959, 226);

Юра спокійно лягає, залазить під затишну ковдру і готується мирно заснути (Смолич, II, 1958, 16);

Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр., І, 1963, 242).

3. Потай забиратися, проникати, потрапляти куди-небудь.

— Та що ви, Терентію… — дивується Мар’ян. —Хіба ж я палій? Як можна подумати таке? Плачинда ще більше хмуриться: — І не таке подумаєш, коли хтось вночі розбоєм залазить у твоє добро ще й вогонь розводить (Стельмах, І, 1962, 178);

Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду, на молодих її сестер, як той вовк, що залізе до овечок у кошару (Н.-Лев., І, 1956, 136);

Лихі люди ходять тепер раз у раз по вулицях. Коли б ще до нас не залізли (Коцюб., II, 1955, 163).

4. розм. Устромлятися, заглиблюватися в що-небудь.

— Е, пусте! Лікар каже, що ніж заліз неглибоко. Мені нічого (Коцюб., II, 1955, 155);

// тільки док., перен. Цілком віддатися якій-небудь справі.

І хотів би, коли нічого зробити не можна, залізти хоч би в літературу, хоч би в праці знайти розраду — але й тут чигають на тебе всякі хороби (Коцюб., III, 1956, 313).

◊ Зала́зити (залі́зти) в борги́ — те саме, що Вла́зити (влі́зти) в борги́ ( див. вла́зити).

Батько по горло заліз в борги (Горд., II, 1959, 194);

Зала́зити вго́ру, зневажл. — прагнути досягти високого становища в суспільстві.

І батько й мати не пускали. Казали: — Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Шевч., II, 1953, 10);

Зала́зити (залі́зти) в ду́шу кому — те саме, що Вла́зити (влі́зти) в ду́шу ( див. вла́зити).

[Петро:] Батькові в душу заліз та й ворочаєш ним, як знаєш! (Мирний, V, 1955, 188);

Декого вже розкусили Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 47);

Зала́зити (залі́зти) в петлю́ до кого-небудь — потрапляти в залежність від кого-небудь.

На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150);

Зала́зити (залі́зти) в чию шку́ру (шкі́ру) — те саме, що Вла́зити (влі́зти) в чию шку́ру (шкі́ру) ( див. вла́зити).

ЗАЛА́ЗИТИ², а́жу, а́зиш, док. Почати лазити.

Врешті, він почув, що по тілу його мов комашня залазила. Семен загорнувсь у свиту, але його взяли дрижаки (Коцюб., І, 1955, 123).