1. Словник української мови в 11 томах

зализувати

ЗАЛИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., перех.

1. Лижучи язиком (рану), очищати, сприяти загоєнню.

Блукав [Іван] по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг прогнати його в село (Коцюб., II, 1955, 332);

Чому тварини старанно зализують свої рани? Пояснюється це дуже просто: слина є чудовим дезинфікуючим засобом, і вони інстинктивно використовують її дію (Наука.., 7, 1963, 31);

*Образно. Німці.. вилизували рани, добре окопавшись на вигідних позиціях (Кучер, Голод, 1961, 80).

2. розм. Пригладжувати язиком (шерсть);

// перен. Дуже гладенько зачісувати (волосся).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зализувати — зали́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зализувати — -ую, -уєш, недок., зализати, -ижу, -ижеш, док., перех. 1》 Лижучи язиком (рану), очищати, сприяти загоєнню. 2》 розм. Пригладжувати язиком (шерсть). || перен. Дуже гладенько зачісувати (волосся). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зализувати — Зали́зувати, -ли́зую, -ли́зуєш; зализа́ти, -лижу́, -ли́жеш, -ли́жуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зализувати — Зализувати, -зую, -єш сов. в. заливати, -жу, -жеш, гл. Зализывать, зализать. Чуб. І. 122. Як корова зализала. Ном. № 11202. Укусивши, не залижеш. Ном. № 4126. Словник української мови Грінченка