залицяльник
ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто залицяється до кого-небудь.
[Норма:] Фрау тільки-но призналась, що то вона вручила ключ від квартири своєму невірному залицяльникові (Галан, І, 1960, 425);
Скільки він встиг передумати за цю коротку дорогу! То він себе бачив хлопчиком, то учнем гімназії, то залицяльником своєї дружини, батьком своїх дітей… (Томч., Готель.., 1960, 36);
// Любитель залицятися до жінок, упадати за ними.
— Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп’янок троянди, — дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залицяльник — залиця́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- залицяльник — див. звабник Словник синонімів Вусика
- залицяльник — кн., (несерйозний) зальотник, льовеляс <сов. ловелас>, бахур, донжуан, жм. моргун; (серйозніш) закоханець; пор. ДЖИҐУН. Словник синонімів Караванського
- залицяльник — -а, ч. Той, хто залицяється до кого-небудь. || Охочий залицятися до жінок, упадати коло них. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залицяльник — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови