залицяльник

Значення в інших словниках

1. залицяльник — залиця́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. залицяльник — кн., (несерйозний) зальотник, льовеляс <сов. ловелас>, бахур, донжуан, жм. моргун; (серйозніш) закоханець; пор. ДЖИҐУН. Словник синонімів Караванського
3. залицяльник — -а, ч. Той, хто залицяється до кого-небудь. || Охочий залицятися до жінок, упадати коло них. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. залицяльник — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл. Словник синонімів української мови
5. залицяльник — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто залицяється до кого-небудь. [Норма:] Фрау тільки-но призналась, що то вона вручила ключ від квартири своєму невірному залицяльникові (Галан, І, 1960, 425); Скільки він встиг передумати за цю коротку дорогу!... Словник української мови в 11 томах