заложник
ЗАЛОЖНИК, а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа; заручник.
У містечку ходили патрулі, сиділи в льоху заложники (Вас., Незібр. тв., 1941, 64);
Озброєні до зубів бандити йшли на штурм барикад, женучи поперед себе заложників (Гончар, III, 1959, 445);
— Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (Головко, Літа.., 1956, 10);
Маючи заложника, легше розмовляти з куркулем (Багмут, Щасл. день.., 1959, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заложник — зало́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- заложник — див. невільник Словник синонімів Вусика
- заложник — -а, ч. Те саме, що заручник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заложник — Ставник, див. аманат Словник чужослів Павло Штепа
- заложник — ЗАЛО́ЖНИК (особа, насильно затримана однією з воюючих сторін), ЗАРУ́ЧНИК. — Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (А. Словник синонімів української мови