заляпаний
ЗАЛЯ́ПАНИЙ, діал. ЗАЛЬО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заля́пати¹ і зальо́пати.
Вітер розкидав йому поли старого, заляпаного оливою піджака (Мик., Кадильниця, 1959, 31);
В камері тьмяно горіла синя, заляпана вапном лампочка (Збан., Єдина, 1959, 89);
Ганна задумливо постукала ручкою нагайки по крилу чорної, зальопаної грязюкою тачанки (Гончар, II, 1959, 256);
// заля́пано, безос. присудк. сл.
Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров’ю (Л. Укр., II, 1951, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me