залізко
ЗАЛІ́ЗКО, а, с.
1. Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза.
Залізка ручних стругальних інструментів повинні бути правильно заточені (Стол.-буд. справа, 1957, 173);
На стіні у підсвічнику блимала свіча, от-от погасне. Кирило узяв залізко, підняв гнотик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).
2. діал. Праска.
— Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (Н.-Лев., II, 1956, 71);
*У порівн. — Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем, неначе залізка, витягнуті з жару (Н.-Лев., IV, 1956, 180).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залізко — залі́зко іменник середнього роду предмет з заліза; праска — діал. Орфографічний словник української мови
- залізко — -а, с. 1》 Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза. 2》 діал. Праска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залізко — залізко → желіско Лексикон львівський: поважно і на жарт
- залізко — ПРА́СКА (нагрівальний прилад), ПРАС рідше, ЗАЛІ́ЗКО діал. Часто-густо з гарячою праскою в руках замислиться мати над синовою сорочкою (В. Словник синонімів української мови
- залізко — Залізко, -ка с. Утюгъ. Одна насилу володіла руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. І. 178. Словник української мови Грінченка