1. Словник української мови в 11 томах

заліковувати

ЗАЛІКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Лікуючи, загоювати що-небудь (рану, виразку і т. ін.); виліковувати.

— В госпіталі їм залікують рани, а на поправку до нас, у домашні санаторії (Кучер, Чорноморці, 1956, 395);

*Образно. Влітку 1943 року звільнилась від фашистської нечисті Лівобережна Україна і почала заліковувати рани (Шер., Молоді месники, 1949, 86).

2. розм. Неправильно лікуючи, доводити людину до смерті.

— І взагалі. Тарасе, в цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. — А тут під сосну кладуть, — віджартувався (Збан., Малин. дзвін, 1958, 345).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заліковувати — заліко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заліковувати — -ую, -уєш, недок., залікувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Лікуючи, загоювати що-небудь (рану, виразку і т. ін.); виліковувати. 2》 розм. Неправильно лікуючи, доводити людину до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заліковувати — ГО́ЇТИ (виліковувати пошкодження на тілі), ЗАГО́ЮВАТИ, ЗАЖИВЛЯ́ТИ, ЗГО́ЮВАТИ діал.; ЗАЛІКО́ВУВАТИ (за допомогою ліків, лікування); ПІДГО́ЮВАТИ (трохи, частково). — Док.: заго́їти, заживи́ти, залікува́ти, підго́їти. Словник синонімів української мови