заманювати
ЗАМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док., перех. Приваблюючи чим-небудь, заохочувати, спонукати йти кудись, опинятися де-небудь, приєднуватися до когось.
Місцеві есери та анархісти ще за керенщини не раз пробували залучити студента до себе, заманювали обіцянками (Гончар, Таврія.., 1957, 360);
Ничипір одразу зрозумів цю тактику і звелів своїм вернутися. — Назад, нас заманюють! (Ле, Наливайко, 1957, 59);
— І ти вже тут? — здвоюючи брови, спитала вона дочки. — Це ми, тіточко, її заманили до себе, — казав Івась (Мирний, IV, 1955, 99);
// перен. Заполоняти (душу, серце), захоплювати чим-небудь.
Лаврін не зводив з дівчини очей. Її краса так засліпила йому очі, так разом заманила серце, що вона йому здавалась не дівчиною, а русалкою (Н.-Лев., II, 1956, 309).
◊ Калаче́м (ме́дом, добро́м і т. ін.) не заманити — не привабити ніякою принадою.
— А я думав, що скаржишся й просишся до райцентру… — Калачем не заманиш, товаришу начальник! (Ю. Янов., Мир, 1956, 296).
Значення в інших словниках
- заманювати — зама́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заманювати — див. кликати; прихиляти Словник синонімів Вусика
- заманювати — Приваблювати, принаджувати; (до гурту) затягати, втягати. Словник синонімів Караванського
- заманювати — -юю, -юєш, недок., заманити, -аню, -аниш, док., перех. Приваблюючи чим-небудь, заохочувати, спонукати йти кудись, опинятися де-небудь, приєднуватися до когось. || перен. Заполоняти (душу, серце), захоплювати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заманювати — Вабити, виваблювати, вивабити, повиваблювати, заваблювати, завабити, позаваблювати, зваблювати, звабити, позваблювати, поваблювати, повабити, приваблювати, привабити, поприваблювати, залучувати, залучати, залучити, позалучувати, позалучати... Словник чужослів Павло Штепа