заметушитися
ЗАМЕТУШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док. Почати метушитися.
— їдуть, їдуть! — роздався нараз гомін, заметушились люди (Фр., II, 1950, 362);
Стара заметушилась на печі, поправила хустку на голові (Григ., Вибр., 1959, 33);
Маленька й швидка, мов куріпка, Ганна заметушилася біля плити, розпалила дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 37);
Наскільки Чумаченко був спокійний і витриманий у бою, настільки ж розгублювався і тремтів перед начальством. Заметушившись, він подав генералові не ту карту, що треба (Гончар, III, 1959, 250).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заметушитися — заметуши́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заметушитися — [замеитушитиес'а] -шус'а, -шис':а, -шиц':а, -шиемос'а, -шиетес'а, -шац':а; нак. -шис'а, -ш'іц':а Орфоепічний словник української мови
- заметушитися — -шуся, -шишся, док. Почати метушитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заметушитися — Заметуши́тися, -метушу́ся, -туши́шся, -туша́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заметушитися — Заметуши́тися, -шу́ся, -ши́шся гл. Засуетиться. Словник української мови Грінченка