1. Словник української мови в 11 томах

замешкувати

ЗАМЕ́ШКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМЕ́ШКАТИ, аю, аєш, док.

1. неперех., розм. Поселятися де-небудь чи в когось.

В кімнаті, в якій траплялося замешкувати Тютюнникові, ..він завжди надвішував у бронзовій оправі півметрового розміру портрет Наполеона І (Вишня, І, 1956, 271);

Якоб пішов на схід. У маленькому Хогсварті жили родичі його покійної дружини, він замешкав у них (Загреб., Європа 45, 1959, 319).

2. перех., діал. Займати під житло.

Дальші дві комнаті [кімнати] замешкували якісь панночки (Стеф., II, 1953, 14);

Три з них [кімнат] замешкували господиня, її сестра Марія Василівна і дочка господині Сашенька (Гжицький, Вел. надії, 1963, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замешкувати — заме́шкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. замешкувати — -ую, -уєш, недок., замешкати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех., розм.Поселятися де-небудь чи в когось. 2》 перех., діал. Займати під житло. Великий тлумачний словник сучасної мови