замислений
ЗАМИ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зами́слити 1.
Сюжет картини, замислений художником;
// зами́слено, безос. присудк. сл.
I порадила тоді подруга моя Людмила Залигіна віддати його [мого хлопчика] до неї в дитячий будинок.. Не знала я, що інше замислено (Логв., Давні рани, 1961, 59).
2. у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий.
Стоїть дівчина, схилившись на цяб-рину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274);
*Образно. Золотим покрившися убранням, притишені, замислені стоять [ліси] (Гонч., Вибр., 1959, 266);
// Який виражає задуму.
Їхав ходою Корецький на своїм коні воронім, схиливши замислену голову (Стар., Облога.., 1961, 41);
Маріора стояла поміж кущами, ..підперши руками голову з замисленим обличчям (Коцюб., І, 1955, 191).
Значення в інших словниках
- замислений — зами́слений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- замислений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до замислити 1). || замислено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий. || Який виражає задуму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замислений — Задуманий, задумливий Словник чужослів Павло Штепа
- замислений — ЗАДУ́МЛИВИЙ (який перебуває в задумі, схильний до задуми), ЗАДУ́МАНИЙ, ЗАМИ́СЛЕНИЙ, ЗАГА́ДАНИЙ розм., ДУ́МНИЙ розм., ДУМЛИ́ВИЙ рідко, РОЗМИ́СЛЕНИЙ рідко. Дівчинка зробилася тиха й задумлива, всю її істоту наче оповивав небачений серпанок смутку (О. Словник синонімів української мови
- замислений — Зами́слений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)